шворінь

шворінь

Шво́рінь, рня, м. 1) = Швірень. Рудч. Чп. 249. Чуб. VII. 402. 2) Часть ткацкаго станка. См. Верстат. Вас. 165.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924