Дим, дим розгублений в гаморі вчора;
Вкинений знов до черпаків, він висить сьогодні.
Дим, як годинники й гудки, завжди.
Димні ночі нині.
Завтра щось инше.
|
|
П'ять людей пливе у тигелі червоної криці.
Їхні кістки замішано в хлібі криці,
Їхні кістки розбито в кільця й ковадла
І в сосучі штоки мореборних турбін.
Гляди їх в переплетенім рештуванні бездротової
станції.
Так примари таяться в криці, як важко-узброєні
люди в люстрах.
Підглядачі, підкрадачі — вони тіньми танцюють
в гробах сміхотливих.
Вони завжди там, і вони ніколи не відповідають.
Один з них каже: «Я люблю свою роботу,
компанія добра до мене, Америка чудова
країна».
Один: «Ісусе, мої кістки болять; компанія бреше;
дідька лисого це вільна країна».
Один: «Я маю дівчину — яблучко; ми зберемо
грошенят, підемо на фарму й розводитимемо
свині й будемо самі хазяями».
А другі були волоцюгами, співцями, відірваними
від дому.
Гляди їх знов при зводчатих дверях криці.
