Перейти до вмісту

Сторінка:Кулик Іван. Антологія американської поезії. 1928.pdf/277

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

 Їм байдуже до ціни.
 Вони підносять людей-птахів у синяву.
 Це криця в моторі співає й дзижчить.

У підземних люках та брашпилях,
У млявих гідравлічних буравах, у глині чи гравії,
Під циліндрами динамо, в тканині арматурних
 павуків
Вони тінями танцюють і сміються з ціни.

.  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .
Печі освітлюють червону будівлю.

Шпульки вогню кружляють і кружляють.
Чотирьохкутники малинової слини.
Опадають вії мурина, що конає.
Вогонь і вітер миють шлак.
Назавжди шлак вмито в огні й вітрі.
Антифон, вивчений від криці, є:
 Роби це або голодуй.
Спостерігай нашу засмаглість на оранці.
Слухай нас у гуді парової молотарки.
Спостерігай нашу роботу в хуткім вагоні пшениці.

.  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .
Вогонь і вітер миють шлак.

Товарові вагони, годинники, парові лопати,
 маслобойки, поршні, казани, ножиці —
О, млявих шлак з гір, шлаковий важкий чавун
 ітиме багатьма шляхами.
Люди різатимуть і стрілятимуть ним, і робитимуть
 масло й тунелі по річках, і коситимуть
 сіно оберемками, і краятимуть свиней і волові