Перейти до вмісту

Сторінка:Кулик Іван. Антологія американської поезії. 1928.pdf/278

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

 шкіри, і кермуватимуть аероплани крізь
 Північну Америку, Сиропу, Азію, довкола
 світу.
Зрубаний в країні твердих скель, зламаний і
 запечений в заводах і ливарнях, іржавий
 порох чекає.
Доки чиста тверда хвиля його атомів скалічить і
 притупить свердла, що прожовують діри в ній.
Криця цоколів та флангів вирахована, о, боже,
 аж до одної мілійонної дюйма.

.  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .
Раз, як я бачив дуги вогню, танець волохатих

 жінок у намітках,
Танець із димогарів та коминів — летюче волосся
 вогню, ноги, що злітають вгору й додолу;
Цебра й коші вогню вибухають і буяють, вогонь
 дико біжить з тривких та міцних печей;
Іскри тріскотять трісь-трісь-трах, з сонячних
 нервних вузлів кам'яних ребер землі беручи
 сміх для себе;
Вуха й носи вогню, норовисті горілові лапи
 вогню, золоті пироги з намулу, золоті пташині
 крила, червоні жокейки на пурпурових
 мулах, червлені автократи падають з
 горбів верблюдів, зарізані царі розкорячились
 вермільоновими бульбами;
Я бачив тоді сполохи вогню, один за одним:
 прощавай: тоді дим, дим;
А в лаштунках — великі сестри ночи й холодних
 зір — сидять жінки, заплітаючи своє волосся,