Сторінка:Кулик Іван. Антологія американської поезії. 1928.pdf/311

Своєї дружини, дрібний сміх своєї дитини, і як

люди співають, коли вони п'яні й щасливі,

Він пам'ятає корови й вівці, й веселих селян,

і лани сонячної Чехії.

Слухай жалібні барабани химерного похорону.

Слухай повість про химерний американський похорон.
Прокинься! прокинься! Ян Клепак, печі ричать, мов тигри,
Багаття кидається під стелю, як скажені жовті

тигри по своїй клітці.

Прокинься! вже десята година й наступна купа

скаженої летючої криці має влитись до твого тігеля.
Прокинься! прокинься! бо порепана підважня

тріщить в одному з цих пекельних казанів.

Прокинься! прокинься ж! бо тепер підважня

трісла й криця ремствує й біжить по підлозі,

мов божевільний, що втік,

Прокинься! О, сон скінчився й криця проковтнула

тебе назавжди, Ян Клепак!

Слухай жалібну барабани химерного похорону.

Слухай повість про химерний американський похорон.
Три тонни криці держать у своїм серці кістки,

м'ясо, м'язи, нерви, мозок і серце Яна Клепака,

Вони держать спогади про зелену травицю й вівці,

сливові дерева, дитячий сміх і сонячні чеські села.