Цю сторінку схвалено
І вони стискали його руку, штовхали його й обнімали, як великі брати-ведмеді, виявляючи свою незграбну любов до нього,
Гарні дівчата цілували його, й великі, мляві, ласкаві матері в намітках всміхалися, коли хапали його руку.
Діти злазили на його коліна й хапали також його руки, малпуючи,
І хтось виголосив незграбну промову, збудовану з чудесних слів, як із цегли.
І Джо відповів рвучкими словами, як лаг-лінь, кинутий у річку Мейн.
І робітники слухали з слізьми в очах, раді, що він буде відданий до смерти,
І раді, що нитки народження все в'яжуть його до його матери.