Цю сторінку схвалено
Чоловіче, ти бридкий,
Як спиш отак,
Необоронений навіть блідими домислами.
Твоє обличчя кричить тупістю скиби
Голосніше, ніж морди корів.
Важка тупота залягла в твоїх очах і устах,
Знана лиш безсловесним створінням.
Чоловіче, ти бридкий,
Як спиш отак,
Спиш сном мас.
Я б волів струснути твої кволі плечі
Хоч би могутніми руками бунту.
Я б збудив тебе
Хоч би жахливими руками болю
Й кличем:
Чи ти не чуєш ніжного голосу краси,
Що тулить щільно уста до землі,
Під темрявою собвею,
Щоб ти міг її чути?
Й кличем:
Чи ти не чуєш хутких ніг вітру,
Що ганяє заллятою сонцем вулицею
Над твоєю головою,
Щоб ти міг йти за ним?
Й кличем:
На бога, чоловіче, прокинься,
Ти бридкий,
Як спиш отак,
Спиш сном мас.
