А після Уітмена — так звикли в нас думати — американська поезія являє собою просто кволе й бездаре наслідування англійської поезії, цеб-то що американської окремішньої поезії зовсім тепер не існує.
Та й не тільки на Україні розповсюджений був такий погляд на американську поезію. Навіть англійське суспільство, що ввесь час підтримує стислі зносини з Північною Америкою, ще не звикло до думки, що Америка скинула з себе культурний вплив Британії й утворила власну, багату й різноманітну поезію. Англійський критик А. Р. Оредж аж 1924 року, як приїхав до Нью-Йорку, здивовано зазначає в журналі «The New Republic» («Нова Республіка»):
«… Я думаю, ви прийшли до загального висновку, що американська література — це незграбна, недосконала спроба наслідувати европейську літературу?
О, ні, я привіз цей погляд із собою, але а не міг його заховувати далі.
|
|
З двох причин: по-перше — це неправда; а по-друге — це й не могло б бути правдою»[1].
А далі він наводить і причини зміни його поглядів. Америка не знає европейської літератури. Вона живе надто окремішнім, незалежним
- ↑ «The New Republic», v. XXXIX, № 505, р. р. 299 – 300, а також № 507, р. р. 357 – 358.
