І «Фауста» так само, як «Еванґеліни»,
Були направду владою в містечку.
I часто ви мене питали:
«Що за хосен, щоб знати світу зло?»
Я нині уступив з твого шляху, Спун-Рівере, —
Вже сам ти вибирай собі добро та називай його добром,
Бо я ніколи вже не зможу дать тобі до зрозуміння,
Що той не може знати, що таке добро,
Хто ще не знає, що є зло;
Й ніхто не знає, що правдиве,
Коли не знає, що є хибне.
Вони мене втягнули у неділішню школу
В Спун-Рівері
Й намагалися змусити мене покинуть Конфуція ради Йсуса.
Мабуть, я зробив би незгірше,
Якби я намагався їх змусити кинути Йсуса ради Конфуція.
Бо без всякого попередження, ніби то мав бути жарт,
Підкравшися ззаду до мене, Гарі Уілей,
Син священика, ребра пробив мені аж до легенів
Ударом свого кулака.
Тепер вже мені ніколи не спати з прадідами моїми в Пекіні,
Й не будуть діти молитись на гробі моїм.
