Міс Мідльтон злегка відчиняла свої двері,
Щоб довідатись про секрети подорожньої публіки
А міс Кеслер, прачка,
Читала плями на подушках і серветках;
Але я з прийомниками, вставленими у вуха,
В задній кімнаті над аптекою Трейнора,
Вивчила всі секрети Спун-Ріверу,
Вставляючи штепселі й потріскуючи сполучниками:
Хто був щасливий і хто був нещасний;
І хто закохався, а хто розлюбив;
І хто мав женитись чи породити дитину;
І хто кого мав зустрінути в Чікаґо;
І хто був добрий, а хто був лютий;
І хто був приятель, а хто — ворог;
І хто планував змови, ховався, брехав,
Заробляв гроші чи програвав.
І я кажу: заповідь — не осуди
Вийшла з телефону!
Коли прийшов автомобіль,
Я зробив з моєї стайні гараж
I працював за шофера час від часу.
Та я не бачив зміни у людській грі
Й нічого не досягнено поспіхом коліс:
