Я був писарем Судді Арнетта
Й записував «входящі» в його ділі,
Що впало на його голову та спричинило йому смерть,
Струснене з полиць напором повітря,
Коли газолінові баки на консервному заводі
Вибухли й спалили «Бутча» Уелді.
Зміна пройшла життям Спун-Рівера:
Утворено Міський Суд і скасовано
Суд Мировий, куди мене обрали клерком.
І замість мирного та дружнього судді,
Обранця невеличкого гуртка своїх людей,
Ми мали оцих суддів у чорних мантіях шовкових,
Здалеку контрольованих Езрою Фінком.
І замість веселощів, дотепів та промов,
И присяглих, що плакали й сміялися від них позмінно
(Бо красномовність тоді була почесним даром),
Ми бачили, як позивачі заходили, мов свині на заріз,
А вилітали з суду, як свіжа шинка;
Присяглі сиділи, мов дерев'яні індійці,
Підписуючи вироки, нав'язані судом.
А як суддя падав з лави[1]
- ↑ «Падати з лави» — втратити держану посаду.
