Цю сторінку схвалено
LV.
ПАНАМ ДОБРОДІЯМ.
У бочку меду доброго-старого
Влили ви дігтю ложку,
Та й наділили Русина дурного:
Вживай що-дьня потрошку.
А він собі не дурень: добре знае,
Що спакощено трунок,
И вам, не коштувавши, відсилае
Лукавий подарунок.
У руську школу правди и свободи
Ви вперли езуіта,
И хочете, щоб він против природи,
Робив ячмінь иж жита.
А Русин не дурний: він добре знае,
Що̀ Лях на думці мае:
Перевертнем зробитись не бажае,
Школярство покидае.
