Сторінка:Куліш Пантелеймон. Чорна рада (Краків, 1943).djvu/12

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

далеким своїм землякам — козакам запорозьким, которі, живучи в диких степах, за порогами, старшину свою самі з себе вибирали, і гетьману коронному узять себе за шию не давали. От і виходили з Запорожжя один за одним гетьмани козацькії: Тарас Трясило, Павлюк, Остряниця, з мечем і пожежею супротив ворогів рідного краю.

Тільки ж не на́довго підіймали українці під їх корогвами похилу голову. Ляхи держались міцно за руки з недоляшками, гасили хутко полум'я, і знов по-сво́йому обертали Україну. Аж ось піднявсь страшенний, невгасимий пожар із Запорожжя — піднявсь на ляхів і на всіх недругів отчизни батько Хмельницький. Чого вже не робили ті старости й комісари з городовими козаками, тії консистенти-ротмістри з своїми жовнірами, та й наші перевертні недоляшки з надвірньою сторожею, як уже не вмудрялись, щоб погасить теє полум'я, як уже не перегороджували степові дороги своїми заставами, щоб не пустить нікого з України на Запорожжя, так де ж? Кидає пахар на полі плуг із волами, кидає пивовар казани в броварі, кидають шевці, кравці і ковалі свою роботу, батьки покидають маленьких дітей, сини немощних батьків і матерок, і всяке, манівцем та ночами, степами, тернами та байра́ками, чимчикує на Запорожжя до Хмельницького. І от тоді то вже „розлилась козацька слава по всій Україні”…

Де ж пробував, де тинявсь попович Паволоцький Шрам десять рік од Остряниці до Хмельницького? Про те багато треба б було писати. Сидів він зимовником серед дикого степу на Низу, взявши собі за жінку бранку туркеню; проповідував він слово правди Божої рибалкам і чабанам запорозьким; побував він на полі й на морі з низовцями; вида́в не раз і не два смерть перед очима, та й загартувався у воєнному ділі так, що як піднявсь на ляхів Хмельницький, то мав з його велику користь і підмогу. Ніхто краще його не ставав до бою; ніхто не крутив ляхам такого веремія… У тих то случаях пошрамовано його вздовж і впо́перек, що козаки, як прозвали його Шрамом, то й забули реєстрове його прізвище. І в реєстрах, то коли хочете знати, не Чепурни́м його записано. Било козацтво у ту війну на