вимовляла яке-небудь слово, то він повторював його досить добре, і, поки звечоріло, виучився вимовляти багато назв ріжних річей, що були в хаті. Коли настав час лягати спати, то Моуглі ні защо не хотів лягати в хаті, що була схожа на лапку, а коли хазяїни замкнули двері, то він вискочив у вікно.
— Дай йому спокій, — сказав Месуа чоловік. — Пригадай, що до сього часу він ніколи не спав на ліжку. Коли він справді посланий замісць нашого сина, то нікуди не втіче.
Моуглі вийшов в поле і вмостився на високій траві. Не встиг він ще й очей заплющити, аж ось мнякий сірий ніс просунувся йому під бороду.
— Пхе! — сказав Сірий Брат (старший син вовчиці), — ти ввесь провонявся димом та смалятиною, зовсім як людина. Прокинься, маленький мій братіку! Я приніс тобі новини.
— Чи всі здорові в нетрях? — спитав Моуглі, обнімаючи його.
— Та всі, крім тих вовків, котрим ти посмалив шерсть червоною квіткою. Ну, слухай же: Шер-хан пішов і буде полювати десь далеко від нас, поки не заросте шерстю, — а ти його добре почастував. Але він побожився, що як тільки повернеться, то конче уб'є тебе.
— Ну, се ще побачимо! Я теж дав маленьку обіцянку. Але я все-таки дуже радий, що ти приніс мені звістки з нетрів. Принось частіше
