їх, сіренький братіку! Сьогодня я зморився, — страшенно стомився від усього нового, що довелося мені побачити.
— Ти не забудеш, що ти вовк? Люди не примусять тебе забути се? — з трівогою спитав Сірий Брат.
— Ніколи! Я завжди буду пам'ятати, що ми у нашім лігві любили одно одного; але я ніколи не забуду і того, що мене вигнали з родини.
— Не забувай також, що тебе можуть вигнати і з сієї родини. — Люди, бач, тільки люди, братіку, і мова їх схожа на скрекотіння жаб. Коли я прийду до тебе иншим разом, то буду чекати тебе в очеретах, там де кінчаться пасовиська.
Три місяці після тої ночи, Моуглі майже зовсім не виходив з села, бо дуже уважно приглядався до нових для нього порядків. Одягли його в одежу, але вона дуже йому не подобалась. Потім пояснили йому, що таке гроші, потреби яких він зовсім не розумів, і нарешті почали вчити його орати, і се було для нього зовсім новою працею. Більш усього мучило і дражнило його поводження селянських дітей. На щастя, звичаї нетрів навчили його стримувати себе; там все залежить від уміння стримувати себе, — без того не проживеш! Але ж коли діти глузували з нього, що він не бере участи в їх забавах, або не так
