Вуглярі боязно озирнулися навкруги і подякували Небові, що не зустрічали нічого подібного. Не мали вони сумніву, що коли хто й може знайти ту людину-вовка, то тільки такий відважний чоловік як Булдео. Сонце вже заходить, а вони мають велику охоту дійти до села, де живе Булдео, щоб поглянути на люту відьму. Булдео відповів, що хоча він і повинен убити чортячу дитину, але не може дозволити — щоб люди з голими руками пішли через нетрі, бо тут що-хвилини може з'явитись сей вовк, перекинувшись у сатану. От через що і він піде з ними, ну а коли вже попадеться їм назустріч відьмин син, то він покаже перед вуглярами, як справляється в таких випадках найкращий мислівець з Сеонійських гір. — »Брамин«[1] дав мені такого зілля, що охороняє від усякої напасти, — добавив Булдео.
— Що він каже? Що він каже? Що він каже? — що-хвилини питали вовки у Моуглі, і Моуглі переказував їм усе, що чув, але та частина оповідання, в якій говорилося про ворожбитів та відьом була незрозуміла і для нього; і він тільки сказав, що той чоловік та жінка, що так прихильно і гарно поводилися з ним, вже піймані в тенета.
— Хіба люде наставляють для людей тенета? — спитав Сірий Брат.
- ↑ Паганський піп.
