з ними і поможи їм співати. Коли ж настане ніч, то зустріньте мене коло села… Сірий Брат знає де.
— Нема великої приємности шукати людську дитину. А спати ж коли я буду? — промовила позіхаючи Багіра; та видно було по очах, що вона дуже раділа з такої розваги.
— Мені співати голим людям? Ну, спробую!
Багіра схилила голову і крикнула »доброго полювання«. Вже те одно, що заклик сей розлігся не опівночі а вдень, могло нагнати страху на людей. Моуглі чув, як загремів крик Багіри, то здіймаючись, то падаючи і завмер нарешті жалібним стогоном. Хлопчик засміявся і подався через нетрі: дорогою він побачив, як вуглярі стовпилися усі докупи, а рушниця в руках Булдео тремтіла, як листок на осиці. Потім Сірий Брат прокричав: »Йа-ла-гі! Йа-ла-гі!« — заклик вовчої родини перед полюванням на сарн.
Згуки голосу його здавалося линули з усіх боків, все наближаючись та наближаючись, і нарешті закінчилися коротким криком. Решта вовків, а їх було три, відповіли на голос брата так, що навіть сам Моуглі міг побожитись сміло, що виє разом вся вовча родина. Потім всі четверо затягли чудової ранкової вовчої пісні з ріжними рулядами та прикрасами, розбиваючи тишу, що звичайно панує в нетрях вдень.
