— А що таке Чорт? — спитав Моуглі. — Смерть то я бачив.
Чоловік суворо бликнув з під брів на Моуглі, а жінка його засміялася.
— Бачиш! — сказала Месуа до чоловіка. — Я знала і сказала тобі, що він не ворожбит. Він син мій… мій син!
— Чи син чи ворожбит, не все однаково для нас? — відповів він. — Ми вже присуджені до смерти.
— Ось дорога в нетрі, — сказав Моуглі показуючи в вікно. — Маєте вільні і руки і ноги. Ідіть туда.
— Ми не знаємо, синку, так нетрів, як ти їх знаєш, — зауважила Месуа. — Не маю надії я далеко зайти.
— А люди кинуться навздогін за нами і приволочуть нас назад, — добавив її чоловік.
— Гм! — сказав Моуглі, приторкуючись кінчиком ножа до долоні. — Не хотів би я робити кому-небудь з них шкоду, але… Та я не думаю, щоб вони перешкоджали вам вийти звідси. Через кілька хвилин матимуть вони про що подумати… Ага, — сказав він, підіймаючи голову і прислухаючись до того, як на улиці тупотіли ногами і кричали.
— Виходить, що Булдео вже повернувся додому.
— Його послали сьогодня, щоб убив він
