тебе, — закричала Месуа. — Чи зустрів він тебе?
— Так… ми… я зустрів його. Він має, що розповісти, а поки буде він оповідати, ми багато де чого встигнемо зробити. Тільки перш за все треба довідатись мені, що вони вигадують. А поки-що зміркуйте, куди вам найкраще втікти, тоді скажете мені, як повернуся до вас.
Він виплигнув у вікно і знова нечутно пройшов попід стіною до того місця, звідки можна було чути все, що будуть говорити ті люди, що зібралися під деревом.
Долі лежав Булдео. Він кашляв і стогнав. Всі зібралися навкруги нього і розпитували його. Волосся йому розпатлалося і розвівалося по плечах, руки й ноги були подряпані від того, що дрався він на дерева. Він ледве міг говорити, але почував всю вагу свого становища. Коли не коли вимовляв він кілька слів про диявола, про того диявола, що співає, про ворожбитів і робив все для того, щоб натовп міг гадати, які страховища почує від нього. Нарешті, попрохав він води.
— Фе! — сказав Моуглі. — Базікання! Базікання і більш нічого! Люди однієї крови з малпами. Тепер йому треба вимити водою рота, потім випустити дим і вже тільки після того почне він говорити. Ну й розумні ж істоти сі люди! Вони забудуть стерегти Ме-
