з півночи на південь за три ночи. Нетрі, дякуючи нам, заволоділи п'ятьома селами і на всю країну нема тепер ні пасовиська, ні нив, і ні одна людина не добуває із землі собі їжи. От як ми, — я та мої троє синів, — спустошили Буртпорські степи. А тепер скажи мені, людська дитино, як ти про се довідався?
— Один чоловік сказав мені про се. Тепер я бачу, що навіть Булдео може говорити правду. Діло було зроблено добре, Газі, а в другий раз буде зроблено ще краще, бо провадитиме його людина. Ти знаєш село людської родини, що прогнала мене? Вони ледачі, безтямні і жорстокі, люблять працювати тільки ротом і вбивають тих, хто слабіший за них не ради їжи, а ради забавок. Коли вони не голодні, то можуть вкинути в червону квітку таки кого-небудь із своїх же. Я сам се бачив. Воші не повинні тут жити. Я ненавижу їх!
— Так убий, — сказав найменший з трьох синів Газових. Він вирвав кущ трави, обтер ним передні ноги і одкинув геть. Його маленькі червоні очиці зиркали крадькома навкруги.
— Навіщо мені їх білі кістки? — з запалом одповів Моуглі. — Хіба я вовченя чи що, щоб гратися проти сонця голою головою? Я вбив Шер-хана і шкура його гниє на скелі
