на однім тім самім дереві, а ми вживали до їжі тільки листя, квітки, траву, овочі й кору з дерев.
— Яка я рада, що на світ з'явилася не в ті часи, — промовила Багіра. — Кора з дерев годиться тільки на те, щоб гострити об неї пазурі.
— А володарем нетрів був Са, перший з слонів. Він витяг хоботом нетрі з води і там, де він провів борозни ногами, потекти ріки, де тупнув ногою, повстали озера смачної води, а в тих місцях, де він трубив — ось так! — з'явилися дерева. От таким чином Са утворив нетрі. В той час ще не було ні пшениці, ні динь, ні перцю, ні цукрового очерету, ні маленьких хатин, котрі ми бачимо тепер. Родини нетрів не знали людини і жили всі вкупі, складали одно ціле. Та ось почали звірі сваритися за їжу, хоча пасовиська вистарчало про всіх. Звірі зледащіли… Кожний хотів їсти, не встаючи з місця, як ми се робимо иноді й тепер по весні, коли випаде багато дощів. Са, перший слон, мав в той час дуже багато діла: він упорядковував нові нетрі і направляв стоки річок. Він не міг бувати всюди, і тому призначив першого тигра за суддю над нетрями. Він мусів розглядати всі сварки звірів. В той час тигр, як инші звірі, їв траву і овочі. Він на зріст був такий, як я, і дуже вродливий. В ті добрі часи шку-
