Иноді вночи сходив він з гір на оброблені царини і з цікавістю дивився на хуторян та їх мешкання. Але до людей відносився з недовіррям з того часу, як Багіра показала йому чотирьохкутний будиночок з дверцятами, що могли сами падати і затуляти прохід. Будинок той був захований в нетрях так, що раз Моуглі трохи не попав туди. Багіра сказала, що то була пастка.
Більш усього подобалося йому ходити з Багірою в глибину нетрів, в темне, гаряче серце лісу і спати там вдень в час спеки, а вночі слідкувати за тим, як полює Багіра. Коли вона була голодна, то вбивала направо й наліво. Так робив і Моуглі — за одним тілько виїмком.
Коли він підріс остільки, що міг все розуміти, то Багіра пояснила йому, що він не повинен ніколи займать хазяйського товару через те, що до родини був прилученим ціною смерти бика.
— Все в нетрях твоє, — казала Багіра, — і ти можеш убивати всякого, кого подужаєш, але ж через те, що бик викупив тебе, ти не повинен ніколи убивати для їжі ні старого, ні молодого хазяйського товару. Такий заков нетрів.
І Моуглі з довіррям слухався тої поради.
А проте хлопець все ріс і вбивався в здоровля та силу.
