Вовчиця казала йому не раз, щоб він не довірявся Шер-ханові і що з часом він буде повинен його вбити.
Молодий вовк пам'ятав би про се завсігди, а Моуглі забув сю пораду, бо він же був ще тільки хлопчиком, — хоч і звав би себе вовком, коли-б тільки міг говорити якоюнебудь людською мовою.
Шер-хан часто надходив в нетрі. Акела де далі все старішав, та слабішав, і кривий тигр затоваришував з молодими вовками, котрі слідком за ним ходили, через те, що він віддавав їм рештки своєї їжі. Сього ніколи не дозволив би Акела, коли-б мав таку силу, як раніш. А Шер-хан все більш зближався з молодими вовками, улещав їх і дивувався, що такі браві молодці дозволяють володіти над собою старому нікчемному вовкові та людській дитині!
— Я чув, — казав Шер-хан, — що на Раді ви не насмілюєтесь дивитися йому в очі?
І молоді вовки настовбурчували шерсть і гарчали. Багіра, що чула все і бачила, довідалася де що й про се, і кілька разів попереджала Моуглі, що коли-небудь Шер-хан уб'є його. Моуглі сміявся і говорив:
— За мене наша родина і ти; та й Балу, хоч він і ледачий, буде битись і захищати мене. Чого ж мені боятись?
Якось то в літню спеку, Багіра знову по-
