небудь вартий і Багіра зуміє постояти за свій гонор.
— Бик, що заплатила тому одинадцять літ! — завила родина — Яке нам діло до кісток, яким минуло вже одинадцять літ?
— І до закону також? — перебила Багіра, вищиривши зуби. — Не дурно зветеся ви вільною родиною!
— Людська дитина не може належати до родини нетрів! — заревів Шер-хан. — Віддайте його мені!
— Він брат нам у всьому, за винятком крови, — почав знову Акела, — а ви хочете його убити! Так, я бачу, що жив я занадто довго. Де-хто з вас почав вживати хазяйський товар, инші ж, за порадою Шер-хана, крадуть серед ночі селянських дітей з під дверей їх хижок. Ви нікчемні боягузи і я буду говорити до вас як до боягузів. Мене постановлено покарати на смерть, і життя моє не має тепер ніякої вартости, а то я віддав би його за життя дитини. Але для того, щоб високо поставити знову гонор і честь нашого роду, я обіцяю, що не буду захищати себе ні краплини від ваших нападів на мене, коли ви примусите дитину піти звідсіль до своїх. Я помру без бійки. Се для родини збереже принаймні життя трьох. Більш нічого не можу я зробити; коли-ж ви хочете, то я можу визволити вас від сорому убити брата, що ніякої
