провини перед вами не має, брата, що прийнятий був до нашої родини на підставі закону нетрів.
— Він людина, людина він! — вила родина і більша частина вовків почали купчитись коло Шер-хана, що ляскав хвостом.
— Тепер твоя черга, — промовила Багіра до Моуглі — Нам не лишається нічого, крім бійки.
Моуглі встав тримаючи горщик в руках.
Він був як божевільний від злости та горя, бо вовки ніколи не показували ще йому, як вони його ненавидять.
— Слухайте! — закричав він. — Досить сього собачого гавканя. В сю ніч ви багато говорили мені, що я людина, і я почуваю, що се правда. Я не буду теж вас звати своїми братами, а зватиму собаками, як се всі люди роблять. Що ви будете робити, а чого ні — се не вам рішати. Се торкається мене. А щоб діло було ясніше — я, людина, приніс сюди чудову квітку, якої ви, собаки, боїтесь!
Він кинув об землю горщок і горюче вугілля розсипалось на всі боки
