Сторінка:Кіплінґ Р. Брати Моуглі. Пер. Ю. Сірий. Київ - Відень, 1920.djvu/44

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

борг, котрий мушу віддати перед тим, як вийду звідсіль.

Він наблизився до Шер-хана, що, прищулившись як божевільний дивився на полум'я, і вхопив його за підборіддя. Багіра пішла слідком за ним на всякий випадок.

 — Вставай, собако! — закричав Моуглі. — Вставай, коли людина велить, а то я обсмалю тобі шкуру.

Шер-хан щільно притулив уші до голови і заплющив очі, бо горюча гилька була дуже близько.

 — Сей убивець людського товару нахвалявся, що уб'є мене на Раді, коли я був маленьким. Гаразд, я також буду бити собак, як стану людиною. Поворухни тільки вусом, кульгавий, і я заткну червону квітку в твою пельку.

Він ударив Шер-хана галькою по голові, і Шер-хан жалібно завив і загарчав.

 — Ну, ступай тепер, співуча кішко нетрів! Але хай буде тобі відомим, що коли я ще раз прийду на скелю Ради, — тільки вже як людина, а не вовк, — то шкура Шер-хана буде в мене на голові! Коли Акела хоче жити — хай живе. Ви не посмієте убити його, бо на те моя воля. А що ж, чи довго ще ви будете тут сидіти, висолопивши язики, буцім би то ви щось инше, а не собаки, котрих я в сю ж мить прожену? — от так! Вон!