борг, котрий мушу віддати перед тим, як вийду звідсіль.
Він наблизився до Шер-хана, що, прищулившись як божевільний дивився на полум'я, і вхопив його за підборіддя. Багіра пішла слідком за ним на всякий випадок.
— Вставай, собако! — закричав Моуглі. — Вставай, коли людина велить, а то я обсмалю тобі шкуру.
Шер-хан щільно притулив уші до голови і заплющив очі, бо горюча гилька була дуже близько.
— Сей убивець людського товару нахвалявся, що уб'є мене на Раді, коли я був маленьким. Гаразд, я також буду бити собак, як стану людиною. Поворухни тільки вусом, кульгавий, і я заткну червону квітку в твою пельку.
Він ударив Шер-хана галькою по голові, і Шер-хан жалібно завив і загарчав.
— Ну, ступай тепер, співуча кішко нетрів! Але хай буде тобі відомим, що коли я ще раз прийду на скелю Ради, — тільки вже як людина, а не вовк, — то шкура Шер-хана буде в мене на голові! Коли Акела хоче жити — хай живе. Ви не посмієте убити його, бо на те моя воля. А що ж, чи довго ще ви будете тут сидіти, висолопивши язики, буцім би то ви щось инше, а не собаки, котрих я в сю ж мить прожену? — от так! Вон!
