немає ніяких нагод для взаємних відносин.
Але коли малпам трапляється побачити слабого вовка, пораненого тигра, або ведмедя, то вони мучать його, а для того, щоб побавитись і разом з тим звернути на себе увагу звірів, вони кидають згори оріхи й гильки.
Иноді починають вони вити та скиглити своїх невдалих пісень, пропонують мешканцям нетрів лізти на дерева і вступати з ними в боротьбу, або-ж за яку-небудь дурницю починають між собою бійку і лишають мертві трупи малп там, де мешканці нетрів можуть їх бачити. Завсігди збіралися вони постановити собі когось за голову і постановити собі власні закони, але се кінчалося нічим, бо вони не могли держати в голові що-небудь навіть на протязі одного дня. Звичайно, ніхто із звірів не міг дістатися до них, але-ж жаден звір і уваги на них не звертав.
От чому вони були так задоволені з того, що Моуглі прийшов до них побавитись і що Балу розгнівався.
На сьому все й скінчилося-б, бо вдача малп не надавалася до планів; — але одній з них прийшла на думку, як їй здалося, надзвичайна гадка, і вона почала переконувати товариство, що Моуглі для них буде надзвичайно користним, коли вони приймуть його до своєї родини, бо він уміє сплітати гильки для захисту від вітру: коли вони його викрадуть, то
