ніколи не сплять? Ось хмарка затулила місяць. Ах, коли б хмарка більшою була, я зміг би скористуватись темрявою і втікти від них. Шкода тільки, що я дуже стомлений.«
Сієї-ж хмарки ждали і двоє спільників, що лежали в долині під городською стіною: Багіра і Коа знали добре оскільки небезпечні малпи, коли їх багато, а тому й не хотіли пробувати. Малпи лізуть в бійку тільки тоді, коли їх буде не менш сотні проти одного ворога.
— Я полізу під західню стіну, — прошепотів Коа. — Добре, що доведеться звідти лізти мені вниз. Звичайно, вони не накинуться на мою спину, хоч би їх було сотня, але…
— Гаразд, — відповіла Багіра. — Ах, коли б се Балу був тут! Ну, зробимо, що можем. Як тільки та хмарка затулить місяця, я піду на ґанок. У них там якась нарада коло Моуглі.
— Щасливого полювання! — сердито сказав Коа і поліз до західньої стіни. Вона була розруйнована менш, нїж другі, але все-таки величезному полозові довелося потратити досить часу, відшукуючи шлях поміж камінням.
Хмарка закрила місяць і в той час, коли Моуглі думав про втечу, як тільки з'явиться друга хмарка, він почув легенькі ступіні
