Багіри по ґанку. Чорна пантера хутко і нечутно збігла вгору і почала давати стусани, — (вона не мала часу пускати в діло зуби) малпам, що сиділи тісно кругом Моуглі. Розляглися крики від жаху та болів, але в той час як Багіра спіткнулася, ступаючи по збитих малпах, одна малпа закричала: — »Вона тільки сама. Уб'ємо її! Уб'ємо!« — 3 кусанням, дряпанням, та скиглінням збилися до купи малпи коло Багіри, а п'ять чи шість вхопили Моуглі, витягли його на стіну літнього палацу і всунули в дірку, що була аж на самому вершечку. Коли б Моуглі був вихований людьми, то там би йому і смерть була, бо довелося падати з високости 7 сажнів. Але Моуглі зробив так, як вчив його Балу, і встав на ноги.
— Лишись там, — закричали малпи, — поки ми уб'ємо твоїх друзів, а потім ми будемо бавитись з тобою, як що тільки отруйні гадюки лишать тебе живим.
— Ми одної крови — ви і я! — поспішно почав Моуглі заклик гадючого кодла. З усіх боків руїн почулося шипіння і шелест, і хлопець на всякий випадок сказав те саме ще раз.
— Дійсно так! Схиляйте всі голови долу! — сказало тихо з півдюжини голосів. (Усяка руїна в Індії рано чи пізно стає притулком для гадюк, а тому і старий палац був пере-
