повнений кобрами.[1] — Стій тихо, маленький братіку, а то твої ноги можуть нам пошкодити.
Моуглі стояв так смирно, як тільки міг, та дивився з цікавістю в отвори різьби. Він слухав страшенний шум бійки, скигління, та крики мали кругом чорної пантери і глухі хрипкі реви її в той час, як вона відбивалася від них, била їх, вертілася і скакала над натовпом своїх ворогів. Се в перший раз довелося битися Багірі за своє життя.
— »Напевне й Балу недалеко десь; бо Багіра сама не прийшла-б«, — подумав Моуглі і закричав: — До ставка з водою, Багіро! Тікай до води. Тікай і скакай у воду! Поспішай до води!
Багіра почула хлоп'ячий голос, довідалася, що він живий, і се надало їй сили. Завзято билася вона за кожний ступінь, ледве посуваючись до води. Раптом із-за руїни стіни, що була найближче до нетрів, почувся войовничий крик. Балу, старий ведмідь, біг що було духу, але швидче не міг дістатись.
— Багіро, я тут! — закричав він. — я лізу! Я поспішаю! Каміння котяться у мене з-під ніг! Пожди мене, о, гидке кодло малп! — Він захлипуючись, вискочив на ґанок і в ту-ж мить поринув з головою в хвилях малп. Потім він присів, простяг лапи, вхопив ними
- ↑ Очкових гадюк в Індії звуть кобрами. (Перекл.)
