Тоді Коа в перший раз розявив рота і вимовив одно довге шипляче та свистяче слово.
Навіть ті малпи, що поспішали на підмогу до Холодного Лігва і були ще далеко, — раптом спинившись, позгиналися так, що аж тільки під ними затріщали; а малпи, що були на стіні замовкли. В тій тиші, що оповила місто, Моуглі почув, як Багіра вийшла з води та обтрушувала свою мокру вовну. Потім знову почувся галас та стогін малп. Вони скакали вище на стіни, чеплялися за шиї идолів кам'яних, і з верещанням метушилися на всі боки. Моуглі, дивлячись на те все, скакав з радощів. Він приник оком до віконечка і кричав по совиному на знак глузування та призирства.
— Витягніть людську дитину з тої ями. Я зовсім змучилась, — промовила Багіра. — Візьмім дитину людську та й ходім. Вони знову можуть напасти на нас.
— Вони не зійдуть з місця до того часу, аж поки я не дозволю їм. Стійте так! — зашипів Коа, і знова запанувала мертва тиша.
— Я не міг прилізти раніше, але мені здалося, що я чув твій заклик, — сказав він, звертаючись до Багіри.
— Можливо, що я… Я крикнула під час бійки, — відповіла Багіра. — Ти ранений, Балу?
