— Я напевне не знаю, цілий я, чи розірвали вони мене на сотні маленьких шматочків, — відповів Балу, уважно струшуючи то одну, то другу лапу. — Фу! Мені скрізь болить. Коа, я та Багіра тільки дякуючи тобі лишились живими!
— Нічого, се дурниці. А де-ж хлопець?
— Тут, в ямі. Я не можу вилізти звідси, — закричав Моуглі.
Зруйнований вершечок був досить високо від нього.
— Візьміть його звідси. Він скакає як Мор-павич і може подушити наших дітей, — почулись коло його голоси кобр.
— Га! — промовив Коа. — Сей малий скрізь має друзів. Відійди геть, хлопчисько, стережись отруйне кодло! Я проб'ю стіну.
Коа уважно обдививсь її і, поміривши щілину в прорізі, котра показувала, що стіна тут не міцна, ударив кілька разів злегка головою для того, щоб розрахувати далечінь. Потім підніс на кілька футів своє тіло над землею і почав гатити головою по стіні. Після кількох важких ударів частина стіни упала і вкрилась хмарою пороху. Моуглі вискочив крізь дірку і, кинувшись до Балу та Багіри, став між ними і обняв їх за шиї.
— Поранений ти? — спитав Балу, ніжно притиснувшись до нього.
— Я незадоволений, голодний, але ні кра-
