Сторінка:Кіплінґ Р. Брати Моуглі. Пер. Ю. Сірий. Київ - Відень, 1920.djvu/92

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— Та се ж тільки Коа, що крутиться в поросі, — відповів Моуглі, — ходімо. — І вони всі троє пройшли крізь діру в стіні, що була найближче до нетрів.

— Ху! — сказав Балу, коли вони вже стояли під тихими деревами. — Ніколи більш не візьму я в спільники Коа, — і він затремтів.

— Він знає більш за нас, — відповіла Багіра, теж тремтячи. — Коли б я ще трохи постояла, я б сама пішла в його пельку.

— Але що то все значить? — запитав Моуглі, котрий нічого не знав про могутні чари пітона. — Я нічого не бачив, крім великої гадюки, що робила якісь вихиляси, аж поки стемніло. Вона мала такий розбитий ніс. Ха, ха, ха!

— Моуглі! — сказала гнівно Багіра, — коли Коа і має розбитий ніс, то винен ти; мої вуха, боки, лапи, шия і плечі, а також і Балу, побиті також через тебе. Ні Балу, ні Багіра не зможуть полювати з задоволенням кілька день!

— Се дурниці! — сказав Балу. — За те ми маємо у себе людську дитину.

— Так. Але дорого се нам коштує. Замісць того, щоб полювати, ми билися за нього і маємо рани; ми позбулися через нього шерсти — у мене майже пів спини вискубли, — навіть гонор наш упав, — бо, пам'ятай, Моуглі, через тебе я примушена була зробити заклик