— Та се ж тільки Коа, що крутиться в поросі, — відповів Моуглі, — ходімо. — І вони всі троє пройшли крізь діру в стіні, що була найближче до нетрів.
— Ху! — сказав Балу, коли вони вже стояли під тихими деревами. — Ніколи більш не візьму я в спільники Коа, — і він затремтів.
— Він знає більш за нас, — відповіла Багіра, теж тремтячи. — Коли б я ще трохи постояла, я б сама пішла в його пельку.
— Але що то все значить? — запитав Моуглі, котрий нічого не знав про могутні чари пітона. — Я нічого не бачив, крім великої гадюки, що робила якісь вихиляси, аж поки стемніло. Вона мала такий розбитий ніс. Ха, ха, ха!
— Моуглі! — сказала гнівно Багіра, — коли Коа і має розбитий ніс, то винен ти; мої вуха, боки, лапи, шия і плечі, а також і Балу, побиті також через тебе. Ні Балу, ні Багіра не зможуть полювати з задоволенням кілька день!
— Се дурниці! — сказав Балу. — За те ми маємо у себе людську дитину.
— Так. Але дорого се нам коштує. Замісць того, щоб полювати, ми билися за нього і маємо рани; ми позбулися через нього шерсти — у мене майже пів спини вискубли, — навіть гонор наш упав, — бо, пам'ятай, Моуглі, через тебе я примушена була зробити заклик
