Сторінка:Кіплінґ Р. Ріккі-Тіккі-Таві.djvu/11

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Ранком Ріккі почував себе дуже розбитим і слабим, але одночасно й надзвичайно щасливим.

— Тепер ще б впоратися з Наґаїною, але вона мабуть буде страшніша за п'ять Наґів, до того ж не знати ще, коли виведуться їх дітиська з яєць, що про них говорила гадюка. Ну, тепер піду, побачуся з Дарзі, — говорив сам до себе Ріккі-Тіккі-Таві.

Не чекаючи снідання, Ріккі побіг до тернового куща, на якому птах-кравець Дарзі заспівав на весь свій голос переможну пісню.

Вістка про смерть Наґа рознеслася скоро по всьому саду, бо слуга викинув убиту кобру на гній.

— О, ти, дурна в'язко пір'я! — сердито промовив Ріккі. — Ну, чи тепер тобі час на співанки?

— Наґ загинув… Наґ умер… умер! — співав дальше Дарзі. — Хоробрий Ріккі-Тіккі схопив його за голову міцно й добре держав її, а високий чоловік приніс гримучу палицю й Наґ розпався на дві половини! Він уже ніколи не буде їсти моїх писклят!

— Так-так! Але де Наґаїна? — запитав Ріккі-Тіккі, пильно оглядаючись навколо.

— Наґаїна підійшла, була під дім і кликала Наґа, — співав дальше Дарзі, — а Наґ вийшов на кінці палиці: слуга взяв його трупа на кінець палиці й викинув на купу сміття. Прославім же в піснях великого червоноокого Ріккі-Тіккі!

Дарзі набрав повітря в груди й заспівав ще краще:

Птахи! Пісню заспіваймо
Кращу, як всі солов'ї, —
Пісню слави Ріккі-Тіккі
Заспіваймо нині всі!

(Тут Ріккі-Тіккі перебив йому і закінчення пісні затратилося).

— Якби я міг дістатися до твого гнізда, то викинув би з нього всіх твоїх молодих! — сказав Ріккі-Тіккі. — Ти не знаєш, що коли можна робити; правда, ти в своїм гнізді безпечний, а мені треба буде ще боротися. Перестань же співати, Дарзі!

— Замовчу, о, славний і прекрасний Ріккі-Тіккі! — сказав Дарзі. — Чого бажаєш собі, о переможче страшного Наґа?

— Вже втретє питаюся тебе: Де Наґаїна?

— На купі сміття за стайнею оплакує Наґа, о, великий і славний Ріккі-Тіккі з білими зубами.

— Кинь ти розмову про мої білі зуби! Не чув, де вона знесла яєчка?

— На грядці з динями, в тім кінці, який підходить до муру і де сонце світить майже весь день. Вона знесла їх там три неділі тому.