права національного самовизначення і права національних меншостей. Принцип, себто засаду права національного, зглядно державного самовизначення перевели побідні держави антанти тільки на користь деяких упривілеєних націй, а инші нації частується з миски національних меншостей…
І отсе право меншостей вишрубували побідні держави антанти до значіння міжнароднього інтересу, що стоїть під ґарантією Союза Народів (артикул 69. Сен-Жерменського мирового договору). Тому сим правом меншостей займається Союз Народів, — займаються ним також Ліґи Націй і Конґреси, — але без дійсного успіху. Та звідси не буде признаки, доки стоїть фалшива теза охорони меншостей.
Вже самим зведеннєм націй в державах до ряду хоронених меншостей, впроваджено поняття двох родів державних горожан: горожан національної більшости як повноправних і пануючих та горожан національної меншости як менше правних, яких ледви терпиться і тому треба їх аж охоронювати з боку міжнародніх інституцій. Отсе є кардинальний блуд у трактуванню сеї так важної справи, бо новочасна держава мусить основуватись на засаді повної рівноправности усіх своїх горожан без ріжниці нації і реліґії, так як інакше повертаємось до середновічного переслідування своїх співгорожан.
