кляси і буржуазної держави, — вони що дня і що години поневолені машиною, доглядачем, а насам перед окремим предприємцем буржуа. І чим біль ще цей деспотизм проголошує зиск своєю єдиною метею, тим більше стає він дрібним, ненавистним, гнїтучим.
Чим меньше ручна праця вимагає зручности і сили, себ-то: чим більше розвиваєть ся сучасний промисел, — тим більше випихаєть ся праця чоловіків працею жінок. Ріжницї полу й лїт не мають більше нїякої суспільної ваги що до кляси робітників. Є це тільки знаряддя працї, які коштують ріжно, відповідно до лїт і полу.
Як визиск робітника фабрикантом кінчаєть ся на тому, що робітник одержує свій заробіток готовими грішми, то він робить ся здобичею иньших частин буржуазії, — хазяїна будинку, крамаря, лихваря і иньших.
Дотеперішні дрібні середні шари суспільства, дрібні промисловцї, купцї і рантьє, ремісники і селяне, всї цї ґруппи обертають ся в пролєтаріят, почасти через те, що їх невеличкий капітал не вистарчає для провадження великого промислу і занепадає через конкуренцію більших капіталїстів, почасти через конкуренцію більших капіталїстів, почасти через те, що їх зручність при нових засобах продукції губить свою вартість. Оттак рекрутуєть ся пролєтаріят з усїх ґруп населення.
