Сторінка:К. Маркс і Ф. Енґельс. Комунїстичний манїфест (1917).djvu/17

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 17 —

кляси і буржуазної держави, — вони що дня і що години поневолені машиною, доглядачем, а насам перед окремим предприємцем буржуа. І чим біль ше цей деспотизм проголошує зиск своєю єдиною метею, тим більше стає він дрібним, ненавистним, гнїтучим.

Чим меньше ручна праця вимагає зручности і сили, себ-то: чим більше розвиваєть ся сучасний промисел, — тим більше випихаєть ся праця чоловіків працею жінок. Ріжницї полу й літ не мають більше ніякої суспільної ваги що до кляси робітників. Є це тільки знаряддя праці, які коштують ріжно, відповідно до лїт і полу. Як визиск робітника фабрикантом кінчаєть ся на тому, що робітник одержує свій заробіток готовими грішми, то він робить ся здобичею иньших частин буржуазії, ;— хазяїна будинку, крамаря, лихваря і иньших. Дотеперішні дрібні середні шари суспільства, дрібні промисловці, купці і рантьє, ремісники і селяне, всі цї ґруппи обертають ся в пролєтаріят, почасти через те, що їх невеличкий капітал не вистарчає для провадження великого промислу і занепадає через конкуренцію більших капіталістів, почасти через конкуренцію більших капіталістів, почасти через те, що їх зручність при нових засобах продукції губить свою вартість. Оттак рекрутуєм ся пролєтаріят з усїх ґруп населення.