Сторінка:К. Маркс і Ф. Енґельс. Комунїстичний манїфест (1917).djvu/42

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 42 —

пана і осьмілювалась нашіптувати йому на ухо більш або меньш злощасні віщування.

От таким то робом повстав февдальний соціалізм, що був почасти жалїстною піснею, почасти пашквилем, почасти відгомоном минулого, почасти погрозою на будуче; він часом утрапляв в саме серце буржуазії гірким і дотепно-вразливим присудом, але завжди робив сьмішне вражіннє своєю цілковитою нездатністтю зрозуміти ходу сучасної історії.

Держучи в руці жебрацьку торбину пролетаря, вони вимахували нею, як прапором, щоб збірати круг себе нарід. Але скільки б разів він не зібрав ся, він спостерігав на йхнїх плечах февдальні клейноди і розбігав ся з голосним зневажливим реготом.

Частина французких легітімістів і молода Англія виставляли цю кумедію найкраще.

Коли февдали доводять, що їхній засіб визискування мав иньший вигляд від буржуазного, то вони забувають тільки те, що вони визискували серед зовсім иньших, вже минулих, обставин і умов. Коли вони кажуть, що за їх панування не було сучасного пролетаріату, то вони забувають тільки те, що як раз сучасна буржуазія була конечним паростком їхнього суспільного ладу.

А проте вони так мало ховають реакційний характер своєї критики, що головне їх жалїннє