Сторінка:К. Маркс і Ф. Енґельс. Комунїстичний манїфест (1917).djvu/48

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 48 —

щиро брав ся до своїх мизерних школярських вправ, і що так по ярмарковому вигукував про себе, втеряв, проте, свою педантичну невинність. Боротьба німецької, а надто пруської буржуазії проти февдалів і абсолютного королівства, одним словом, ліберальний рух — став поважнійший.

«Справжній» соціялїзм мав таким чином бажану нагоду виставити проти політичного руху соціалістичні вимоги, мав нагоду посилати традіційні прокльони лібералізмові, представницькому правлінню, буржуазній конкуренції, буржуазній волі друку, буржуазному праву, буржуазній волї і рівности, він мав нагоду проповідувати народнім массам, що вони в цім буржуазнім рухові нічого не здобудуть, а навпаки усе погублять. Німецький соціялїзм до речі забув, що французка критика, — невдалим відгомоном якої він був, — мала на думці сучасне буржуазне суспільство з відповідними до його матеріяльними умовами істнування і відповідною політичною констітуцією, тоб-то як раз ті обставини, про здобуттє яких в Німеччині тільки була мова.

Він був для німецьких абсолютних урядів з їхнєю дружиною попів, шкільних учителів, дідичів і бюрократів — за добре пугало проти грізно виступаючої буржуазії. Він був солодким додатком до гірких ударів