часи загального заворушення, період упадання февдального суспільства, — конче мусїли розбити ся через нерозвиненість самого пролєтаріяту і через брак матеріяльних умов до його визволення, бо цї умови як раз сами — лиш продукт буржуазної епохи. Революційна лїтература, що супроводила цї перші рухи пролєтаріяту, на зміст була мимоволї реакційною. Вона проповідувала загальний аскетизм і заведеннє грубої рівности.
Дїйсні соціялїстичні і комунїстичні системи, системи Сен-Симона, Фурє, Оуена і. т. и. виринули в першій, нерозвиненій добі боротьби між пролєтаріятом і буржуазією, в добі про яку ми писали ранїйш. (Див. Буржуазія і пролєтаріят.)
Творцї цих систем уже бачать антаґонізм кляс; вони бачуть і вплив тих елєментів, що руйнують саме пануюче суспільство. Але вони не помічають на боцї пролєтаріяту нїякої історичної самодїяльности, нїякого властивого йому полїтичного руху.
Затим, що розвиток клясових антаґонізмів йде поруч з розвитком промислу, то вони теж не могли знайти матеріяльних умов, потрібних до визволення пролєтаріяту; вони намагались утворити цї умови соціяльною наукою соціяльними законами.
На місце суспільної діяльности мусїла ста-
