Сторінка:К. Маркс і Ф. Енґельс. Комунїстичний манїфест (1917).djvu/53

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 53 —

часи загального заворушення, період упадання февдального суспільства, — конче мусїли розбити ся через нерозвиненість самого пролєтаріяту і через брак матеріяльних умов до його визволення, бо ці умови як раз сами лиш продукт буржуазної епохи. Революційна література, що супроводила цї перші рухи пролетаріату, на зміст була мимоволі реакційною. Вона проповідувала загальний аскетизм і заведение грубої рівности.

Дійсні соціалістичні і комуністичні системи, системи Сен-Симона, Фуре, Оуена і. т. и. виринули в першій, нерозвиненій добі боротьби між пролєтаріятом і буржуазією, в добі про яку ми писали ранїйш. (Див. Буржуазія і пролєтаріят.)

Творці цих систем уже бачать антагонізм кляс; вони бачуть і вплив тих елементів, що руйнують саме пануюче суспільство. Але вони не помічають на боці пролєтаріяту ніякої історичної самодїяльности, ніякого властивого йому політичного руху.

Затим, що розвиток клясових антагонізмів йде поруч з розвитком промислу, то вони теж не могли знайти матеріяльних умов, потрібних до визволення пролєтаріяту; вони намагались утворити цї умови соціяльною наукою соціяльними законами.

На місце суспільної діяльности мусїла ста-