і впорядковуєть ся клясова боротьба, це фактичне підніманнє себе над него, фантастичне звоюваннє її губить всяку практичну вартість, всяку теоретичну вагу. Через це, як творцї цих систем з багатьох боків і були революційні, то їх ученики раз-у-раз складають реакційні секти. Вони міцно тримають ся за старі погляди своїх учителїв, не вважаючи на історичний поступовий розвиток пролєтаріяту. Завдяки цьому вони хотять знов загасити клясову боротьбу і усунути клясові антаґонізми. Вони ще досї мріють про здійсненє своїх суспільних утопій, про закладаннє окремих »фалянстерів«, заснованнє Кольоній, урядженнє малої «Ікарії»[1], — цього манесенького видання нового Єрусалиму і для того, щоб збудувати всї цї ішпанські замки, вони мусїли звертать ся до філянтропії буржуазних душ і гаманцїв. По малу малу вони сходять до катеґорії ранїйше намальованих реакційних або консервативних соціялїстів, відріжняючись від них лиш більш систематичним педантизмом
- ↑ «Гомме-Кольоні,ями (кольоніями в середині країн) Оуен називає свої взірцеві комуністичні товариства. «Фалянстер» — це назва приміркованих Фур,є громадських палаців «Ікарією» звала ся утопійно-фантастична країна, комунїстичне упорядкуваннє якої намалював Кабе.
