більшу увагу, бо Нїмеччина стоїть на передодні буржуазної революції, бо вона чинить цей переворот при стислійших умовах европейської цівілїзації взагалї, і при участи далеко більш розвиненого пролєтаріяту, нїж Анґлїя в 17. ст. і Франція в 18. ст.; таким робом, нїмецька буржуазна революція може бути лиш безпосереднім прольоґом пролєтарської революції.
Одним словом, комунїсти скрізь підпирають кожний революційний рух проти істнуючого суспільного ладу.
У всїх цих рухах вони підносять питаннє власности, яко основне питаннє руху, котре теж може мати більш або менш розвинену форму.
Нарештї, комунїсти скрізь працюють над з-єднаннєм і порозуміннєм демократичних партій всїх країн.
Комунїсти вважають ганебним ховати свої погляди й наміри. Вони отверто заявляють, що їх цїлї можуть бути осягнені лиш через насильне поваленнє всього дотеперішного суспільного ладу. Хай тремтять пануючі кляси перед комунїстичною революцією. Пролєтарі нїчого в нїй не можуть загубити крім своїх кайданів. Та вони в нїй мають сьвіт завоювати.
Пролєтарі всїх країн, єднайте ся!
