жуазії, але за тим вони не зрікають ся права відносити ся критично до фраз і ілюзій, що лишили ся з революційної традиції.
В Швайцарії вони підпирають радикалів, не забуваючи, що ця партія складаєть ся з протилежних елементів; почасти з демократичних соціялїстів на французькій кшталт, почасти з радикальних буржуа.
Між Поляками комуністи підпирають ту партію, що вважає аграрну революцію умовою національного визволення — ту саму партію, що викликала до життя краківське повстинне 1846 р. В Німеччині комуністична партія бореть ся вкупі з буржуазією, — коли тільки буржуазія виступає революційно, — проти абсолютної монархії, февдальної ґрунтової власности і дрібного міщанства.
Але вона не устає нї на хвилину виробляти у робітників яко-мога яонїйшу сьвідомість проворожий антагонізм між буржуазією і пролєтаріятом. Вона хоче, щоб нїмецьки робітники могли зараз жеповернути проти буржуазії, яко зброю, ті суспільні і політичні умови, котрі приведе буржуазія разом з своїм пануваннєм; вона хоче, щоб в Німеччині, після упадку реакційних кляс, зараз розпочала ся боротьба проти самої буржуазії.
На Німеччину комуністи звертають свою най-
