Цю сторінку схвалено
—5—
ОСТАП (вертає з ножем і пістолем): Не бійтеся, обороню вас усіх перед татарами!
ЮРКО (з дерева): Ні, це не татари! Це наші козаки — їдуть в наш бік.
ГАЛЯ: Батько?
ЮРКО: Ні, не батько — другі.
(Чути чим раз сильнійший гомін. Кількох козаків входять на обійстя).
КОЗАКИ: Слава Богу!
ДІДУСЬ: На віки Богу святому слава. А куди веде дорога?
СОТНИК: До Пирятина їдемо, гетьман збирає там військо. А не бачили ви тут татар? Не переїздили поганські сини цим селом?
ДІДУСЬ: Ні, не йшли… Просимо — спічніть.
ПЕРШИЙ КОЗАК: А ви самі на всю хату?
ДІДУСЬ: Я самий із дітьми. Син пішов у похід, тиждень буде, а невістка пішла в поле жати.
(Козаки надходять, ставлять кріси попід хату, інші наближаються до керниці і набирають води).
ДІДУСЬ (до сотника): Просимо в хату. Галю, побіжи но до комори, може там знайдеться дещо, щоб погостити гостей!
