СОТНИК: А як би їх більше військо надтягнуло, так нехай хто скочить конем до Пирятина і дасть там гетьманові про них знати.
ОСТАП: Я поїду з вісткою!
СОТНИК: А як питати муть про дорогу, так вишліть кого цікавого з ними, нехай поведе їх через брід під Лубном, знаєте? Там прямо попадуть нам в руки!
ДІДУСЬ: Зробимо, як кажете.
СОТНИК: Так прощавайте! І ви, діти, здорові будьте, та мовчіть, не зрадьте!
ДІТИ: Щаслива дорога! Їдьте здорові!
ДІДУСЬ: Побіду нехай дає Бог вашому оружжю!
ОСТАП: Ох, коби так тепер надїхали татари!
ГАЛЯ (налякана): О, краще най не надїзджають.
ОСТАП: О, вже боїться! Та як надїдуть, то ти мусиш заховатися в пивницю, а то готова проговоритися за козаків і все пропаде.
ГАЛЯ (гордо): Ні, не проговорюся, не бійся!
ОСТАП: Хоч би й тебе били?
ГАЛЯ: Хоч би й били!
