Сторінка:К. М. Козацькі діти.djvu/9

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 7 —

СОТНИК: А як би їх більше військо надтягнуло, так нехай хто скочить конем до Пирятина і дасть там гетьманові про них знати.

ОСТАП: Я поїду з вісткою!

СОТНИК: А як питати муть про дорогу, так вишліть кого цікавого з ними, нехай поведе їх через брід під Лубном, знаєте? Там прямо попадуть нам в руки!

ДІДУСЬ: Зробимо, як кажете.

СОТНИК: Так прощавайте! І ви, діти, здорові будьте, та мовчіть, не зрадьте!

ДІТИ: Щаслива дорога! Їдьте здорові!

ДІДУСЬ: Побіду нехай дає Бог вашому оружжю!

(Козаки відходять, чути віддалюючийся тупіт; дідусь входить у хату, діти остають на подвіррю).

ОСТАП: Ох, коби так тепер надїхали татари!

ГАЛЯ (налякана): О, краще най не надїзджають.

ОСТАП: О, вже боїться! Та як надїдуть, то ти мусиш заховатися в пивницю, а то готова проговоритися за козаків і все пропаде.

ГАЛЯ (гордо): Ні, не проговорюся, не бійся!

ОСТАП: Хоч би й тебе били?

ГАЛЯ: Хоч би й били!