Татарский хан Батий вирушив з трома сотками тисячів війска. Татари напали на Московщину та й підбили її під себе; потому насунули на Вкраїну, взяли й зруйнували Київ і тодї пішли потопом по всїй Українї. Орда йшла як пожежа, палила, руйнувала, вирізувала до ноги людей, топтала дїтей кіньми. Вся Україна стояла в обгорілих руїнах, залита була кров'ю посипана людскими кістками. Хто ще був живий, — утїкав у лїси, в очерети та в полїскі болота ховати ся.
Пять років було те лихо, аж поки над усїм нашим краєм запанували Татари. Батий з своєю ордою вернув ся в степи над Волгою й Доном і там осїв ся; а на завойованих україньских землях покинув своїх начальників з війском. Татари нї в нас, нї в Московщинї не переміняли порядків, не займали віри, зоставили, як були князїв, але над тими князями вже старший був Батий, а його посїпаки збирали з московского й з україньского народу великі податки, а хто не міг платити, того вбивали або брали в орду. Ще брали собі в орду десятого хлопця й десяту дївчину. От до чого дограли ся вкраїньскі князї, що й край свій, і себе самих попустили впасти в неволю!
Під сей час усе завмерло в нашім краю тільки галицкий князь Данило, Романів син, силкував ся якось визволити рідну землю. Під його рукою була, після першого татарского нападу, мало не вся україньска
