воєвод, та не мав сам сили і далї встояти проти Москви і почав знову мирити ся з Польщею. А народ не навидїв Польщу, не схотїв того, і скинув року 1659-го Виговского.
З того часу й почала ся страшенна колотнеча. Московский уряд спершу воював ся за Україну з Польщею, хотїв щоб не пустити Польщі нї клаптя україньскої землї, але подужати не міг, помирив ся з Польщею, року 1667-го і подїлив з нею Україну: Польща забирала собі край по правий бік Днїпра, опріч Київа, а Москва — лївий та ще й Київ. Тепер уже легше було вгамувати Україну: і Москва й Польща в двох заходили ся се робити. Збезлюдженій та знесиленій Українї тяжко було змагати ся з самою Польщею, а тепер було зовсїм уже над силу.
На Українї стало тодї по два гетьмани, оден по лївий бік Днїпра, а другий по правий. Та тї гетьмани нїчого не могли вдїяти проти двох дужих держав, а як котрий з них починав опирати ся, то такому було лихо; от напр. польскі пани вбили гетьмана Івана Виговского, а московскі пани мордували в Москві а потім заслали в Сибір гетьмана Демяна Многогрішного. Московске і польске війско раз-у-раз гуляло по Українї, бо народ бунтував ся проти лихого ладу: і Москалї, й Поляки руйнували й палили городи й села, вбивали і калїчили нещасних людий і заливали кров'ю
