Як піде наш чоловік, скажемо з Харківщини в Полтавщину, а тодї в степи на заробітки, аж до Херсону й Одесу, то скрізь він зостріне своїх людей, що так говорять як і він. Нехай він завернеть ся назад, піде Київщиною, Волиню, Подїлям, Чернигівщиною, — знову скрізь він побачить, що робочі люде говорять такою мовою, як і він, — де-неде хиба в чому відміна буде, а то все однаково — подібно зовсїм до того, як отут, у сїй книжцї, написано. Отож на всїм сїм просторі живе все один наш народ.
Земля, на якій він живе, зветь ся Україна, а народ зветь ся Українцї, і говоримо україньскою мовою.
Земля наша Україна велика. Починаєть ся вона від Карпатских гір та іде аж до Дону; а з північного краю починаєть ся від пинских лїсових болот, що по річцї Прип’ятї, та тягнеть ся геть аж до Чорного моря. По цїй землї течуть гарні і великі ріки: найбільша Днїпро, відтак Днїстер, Буг, Дінець, Кубань та инші. Південні краї нашої землї
