Кесарійський і його вплив на характер і форми середньовіч ного історичного письменства.
III. Початки національної історіографії в германських племін: Остготи й Вестготи. Вандали.
IV. Історіографія часів Меровінгів. Венанцій Фортунат та Григор Турський.
V. Фредегар та його наступники. Діяння Франкських Королів.
VI. Початок і характер середньовічної анналістики.
VII. Початок і розвиток середньовічної легенди. Найголовніші агіографічні колекції — давні й нові. Питання про стосунок пізніших текстів до найперших етапів поширення христіянства на Заході.
VIII. Житія святих ранньої епохи середніх віків, як реальне історичне джерело.
IX. Каролінзький Ренесанс та його історіографія.
Х. Сучасний стан питання про так звані Державні Франкські Аннали — Annales regni Francorum.
XI. Людовик Побожний та його час. Суперечки синів.
Розпад імперії та кінець єдиної франкської історіографії.
XII. Пам'ятники Латеранської історіографії: Liber Pontificalis, Liber Diurnus, Liber Censuum. Папські грамоти та листи.
Отож передостанній розділ першого тому, хоч і в ширшій обробці, є і вступне дослідження до моїх теперішніх Етюдів, що становлять щось ціле й закінчене, як виходити з кардинального факту економічних та політичних змін, що сталися на заході Европи наприкінці X та на початку XI віку, коли руйнується натуральне господарство й стають до влади нові династії Капетингів та Франконських імператорів. Сподіваюся, що років за 3—4 буде написано й ту частину „Нарисів“, що охоплює часи з початку XI й до середини XIII в., себ-то до розкладу Штавфенівської держави та кінця прямих Капетингів.
Тоді Україна матиме єдину свого роду книгу, що з погляду історіографічногообiйме всеньке типове середньовіччя від появи германців і до кінця XIII віку.
У Київі
року 1926, 28 серпня.
